Механізм приводу поршневого насосу
Тоді зовнішній діаметр маховика розраховуємо за формулою:

де
-
відошення
ширини маховика
до його діаметра,
яке рекомендується
приймати в
межах
(приймаємо
);
-
густина матеріалу
(для чавуна
).
Знаходимо внутрішній діаметр кільця:
D1=D·ΨH=0,46·0,8=0,368 м,
де ΨH = D1/D - відношення внутрішнього діаметра кільця до зовнішнього, яке рекомендується приймати в межах ΨH = 0,6...0,8 (в даному випадку приймаємо ΨH = 0,6).
Ширина обода маховика:
![]()
Знаходимо масу маховика:
![]()
Знаходимо колову швидкість обода маховика:
![]()
Така швидкість
дрпустима для
чавунних маховиків
(
-
допустима
колова швидкість
обода чавунних
маховиків).

Рис. 8
4. Синтез кулачкового механізму
Схема механізму

Виконуємо синтез механізму, кінематичний і динамічний аналіз кулачкового механізму з роликовим коромислом за вихідними даними:
Таблиця 6.
|
-кут відхилення -кут дальнього вистою -кут наближення -кут тиску - хід штовхача -закон руху: |
|
4.1 Будуємо графік кутового переміщення штовхача
Починаємо побудову з графіка аналога прискорень. Далі за методикою інтегруємо графік аналога прискорень і отримуємо криву яка представляє собою графік аналогу швидкостей штовхача. Інтегруючи цей графік, отримаємо криву, яка представляє собою графік кутувого переміщення штовхача.
Визначаємо масштабні коефіцієнти побудови графіків:
Масштабний коефіцієнт осі абсцис діаграм:

Де
-- фазові кути
кулачка;
(0-275) – відрізок відповідний суммі цих кутів.
Масштабний коефіцієнт діаграми переміщення:
![]()
Де
максимальне
значення переміщення;
довжина
відповідного
до
відрізка на
діаграмі у мм.
Масштабний коефіцієнт діаграми швидкостей:

Де
довжина
відповідного
відрізка(від
полюса до початку
координат) на
діаграмі у мм.
Масштабний коефіцієнт діаграми прискорень:

Де
довжина
відповідного
відрізка(від
полюса до початку
координат) на
діаграмі у мм.
Масштабний коефіцієнт діаграми кутової швидкості:

Де
кутова швидкість
кулачка.
Масштабний коефіцієнт діаграми кутового прискорення:
привід поршневий насос кінетостатичний

4.2 Виконуємо перевірку розрахунків на ЕОМ
Метод базується
на графічному
способі розвязання
умови
на базі графіка
за цикл. В процесі
рішення будують
за заданим
законом руху
штовхача діаграми
переміщення
і аналогів
швидкостей
штовхача , а
потім шляхом
графічного
виключення
параметра
будуюь діаграму
,
забезпечивши
чисельно однакові
масштабні
коефіцієнти
по обох осях.
Визначаючи
параметри
і е, слід памятати,
що умови
обовязково
повинна виконуватись
тільки при
передачі руху
від профілю
кулачка до
штовхача. А
тому для кулачкового
механізму з
силовим замиканням
вищої кінематичної
пари і обертанні
кулачка в напрямку
руху годинникової
стрілки значення
і е можуть бути
тільки такими,
щоб можливе
положення осі
обертання
кулачка на
полі діаграми
було праворуч
від дотичної
1-1 до кривої
,
проведеної
під допустимим
кутом передачі
тиску
до осі
на фазі віддалення.
Якщо рух
передається
від профілю
кулачка до
штовхача на
фазі наближення,
то щоб виконувалась
умова
,
необхідно вісь
обертання
кулачка наполі
діаграми
розмістити
ліворуч від
дотичної 2-2 до
кривої
,
проведеної
на фазі наближення
під допустимим
кутом передачі
тиску
до осі
.
В кулачкових
механізмах
із геометричним
замиканням
вищої кінематичної
пари
повинна виконуватись
на фазі віддалення
і наближення.
Отже, можливе
розміщення
осі обертання
кулачка при
геометричному
замиканні
вищої кінематичної
пари буле в
заштрихованій
зоні. Точка О
перетину дотичних
1-1 і 2-2 покаже шукане
положення осі
обертання
кулачка, яке
забезпечує
найменші розміри
кулачка і всього
механізму. При
розміщенні
осі обертання
кулачка в точці
А одержимо
значення
і е, які забезпечують
виконання
умови
в будь-якому
положенні
механізму.


Кінці відрізків
z з’єднуємо
плавною кривою
і отримуємо
діаграму залежності
.
До отриманої
діаграми проводимо
дотичні під
кутом тиску
,
а на їх теретині
отримаємо точку
01, яка є центром
обертання
кулачка з мінімальним
радіусом. Центр
обертання
кулачка можна
прийняти в
будь-якій точці
зони, що утворилась
між двома дотичними
нижче точки
01.
Приймаємо:
- радіус початковой
шайби
![]()
4. Побудова профілю кулачка.
Побудова аиконується в масштабі .
Креслимо
заданий графік
функції
руху штовхача,
користуючись
маштабними
коефіцієнтоми
по осі ординат
і
.
З одного центра
01 проводимо
коло радіусом
і
коло радіусом
і е.
Напродовженні осі абсцис вибираємо довільну точку С що належить штовхачу, і проводимо паралельно до осі ординат лінію руху штовхача, на якій розмічаємо точками 1, 2, 3, ... ,m шлях руху точки С .
З центра О проводимо
коло радіусом
.
Застосовуючи
метод інверсії,
у напрямку
протилежному
напрямку
обертаннякулачка
від лінії 001
відкладаємо
фазові кути
.Відкладаємо
від прямої ОС
в бік, протилежний
обертанню
кулачка, фазові
кути, ділимо
кути віддалення
і наближення
на
десять рівних
частин і проводимо
промені 0-1, 0-2, ... ,
0-10 ., відповідно
до положень
штовхача.
Перенесимо за допомогою циркуля положення точоки С з розмітки на відповідні напрямні штовхача у відносному русі навколо кулачка і, зєднавши їх плавною кривою, одержимо теоретичний профіль кулачка.
Зточок теоретичного
профілю проводимо
кола радіусами
і будуємо обвідну
цих кіл, яка і
буде практичним
(робочим) профілем
кулачка.
Слід зазначити, що в кулачку центрального кулачкового механізму фазові кути і кути відповідних профілів збігаються, а в кулачках позацентрових кулачкових механізмів кути профілів віддалення і наближення залежно від величини і напрямку ексцентриситету можуть бути як більшими, так і меншимивідповідних фазових кутів.
Для побудови практичного профіля кулачка проводимо коло радіусом ролика, яке повторюємо багаторазово, прийнявши за центр лінію теоретичного профілю. Будуємо еквівалентний профіль, який є практичним профілем.
5. Аналітичне визначення радіуса-вектора теоретичного профілю кулачка
Вихідні дані:
=
20;
=30о
(0,524 рад);
R0 = 34мм;
=270о
(4,7рад);
Вихідні данні: R0 = 34мм, e = 10мм, j в = 115°(2рад.), j = 25° (0.35 рад.),
j н = 130° (0.35 рад.) Sm = 20мм, rр = 0 мм
Для даного закону руху коефіцієнти переміщення y і швидкості d вибираємо із таблиці. При
К = j / j в = 100 / 115 = 0,87; y = 0,870; d = 1.8
Переміщення
S і аналог швидкості
при повороті
і кулачка на
кут j
=100 °:
S = (y ∙ Sm) = 0,870 ∙ 20 =17,4мм;
= d ∙
=
1.8∙
= 18мм.
Визначаємо S0, J:
S0 =
R02 – e2 =
342 – 102 =32,5 мм;
tg J
=
=
=
0.21;
J = аrctg 0. =12°4`25,79``.
Визначаємо кут g - кут між радіусом – вектором теоретичного профілю і напрямом рушу штовхача
g = arcsin ( e / r ) = arcsin ( 10 / 34) = 17°6`16,69``.
Радіус - вектор практичного профілю кулачка буде :
rп =
r2
+ rp2 – 2∙ r ∙rp∙cos (J
+ g ) =
342
+ 02 – 2∙ 18∙ 0 cos (12°4`25,79``+
17°6`16,69``)
= 34мм.
5. Геометричний синтез евольвентного нульового прямозубого зачеплення
Вихідні дані:
мм -
модуль;
- число
зубців першого
колеса;
- число
зубців другого
колеса;
- коефіцієнт
висоти головки
зубця;
- коефіцієнт
висоти ніжки
зубця;
- коефіцієнт
радіального
зазору;
- коефіцієнт
округлення
біля ніжки
зубця;
- кут
профілю.
5.1 Визначення геометричних параметрів зубчастого зачеплення
Визначаємо крок зачеплення
мм.
Визначаємо радіуси ділильних кіл:
мм;
мм.
Визначаємо радіуси основних кіл:
мм;
мм.
Визначаємо товщини зубців:
мм;
мм.
Визначаємо радіуси западин:
мм;
мм.
Визначаємо міжосьову відстань:
мм.
Визначаємо радіуси початкових кіл:
мм;
мм.
Визначаємо висоту зубців:
мм.
Визначаємо радіуси вершин зубців:
мм;
мм.
Виконуємо перевірку розрахунків на ЕОМ
Викреслювання елементів зубчастого зачеплення
Побудову евольвентного зачеплення виконуємо в масштабі М5:1. На лінії центрів коліс від точки Р (полюса зачеплення) відкладаємо радіуси rW1 і rW2 початкових кіл та будуємо ці кола.
Проводимо пряму
під кутом
,
після чого з
центрів коліс
О1 і О2 відкладаємо
перпендикуляри
до цієї прямої
та
.
Ці відрізки
є радіусами
основних кіл
і
.
Будуємо евольвенти,
які описує
точка Р прямої
при перекочуванні
її по основних
колах. При побудові
евольвенти
1-го колеса ділимо
відрізок
на чотири рівні
частини (
3=32=21=P1)
і з точки 3 проводимо
дугу радіуса
3Р до перетину
в точці Р' з основним
колом (
).
Дугу
також ділимо
на чотири рівні
частини (
).
На прямій
за точкою
відкладаємо
відрізки (45=56=…),
рівні Р1, а на
основному колі
- дуги
(
),
рівні дузі
.
Через точки
проводимо
перпендикуляри
до відповідних
радіусів
![]()
На цихперпендикулярах
(вони дотикаються
до основного
кола) відкладаємо
відрізки
,
відповідно
рівні відрізкам
З’єднуючи
послідовно
точки
плавною
кривою, одержуємо
евольвенту
для 1-го колеса.
Аналогічно
будуємо евольвенту
для 2-го зубчастого
колеса.
Будуємо кола
виступів обох
коліс
і
.
Знаходимо точки
перетину цих
кіл з відповідними
евольвентами
- крайніми
точками на
профілях головок.
Будуємо кола
западин обох
коліс
