Метод векторів та його застосування
Очевидно, колінеарні вектори або однаково напрямлені (мал. 13а), або протилежно напрямлені (мал. 12b). Нульовий вектор вважається колінеарним будь-якому вектору. Тому, якщо відомо, що деякі два вектори неколінеарні, то жоден з них не є нульовим вектором.
Теорема. (перша ознака
колінеарності двох векторів). Два ненульових вектори
і
колінеарні тоді і тільки
тоді, коли існує деяке число α таке, що
=α
. /1/
Доведення.
1.
Необхідність. Нехай
||
. Тоді або ![]()
![]()
, або ![]()
![]()
. Якщо ![]()
![]()
, то
=![]()
, оскільки ці
вектори однаково напрямлені, то вони мають однакові модулі:
=![]()
=
. Позначивши α =
, дістанемо
=α
. Якщо ![]()
![]()
, то аналогічно
доводиться, що
= -![]()
. Нехай α =
-
, тоді також
=
α
.
2.
Достатність. Нехай виконується рівність /1/, тоді
і
або однаково, або протилежно напрямлені, а отже,
вони колінеарні. Теорему доведено.
Зауваження
1. Якщо
= 0, ![]()
0, то теорема також справджується. У цьому
випадку α =0.
Зауваження
2. Оскільки для колінеарних векторів
і
завжди існує тільки одне число α таке, що
= α
, то звідси
формально можна написати: α =
, тобто можна розглядати відношення
двох колінеарних векторів.
Відношення
:
двох колінеарних
векторів розуміють як число, на яке треба помножити вектор
, щоб дістати вектор
. Отже, відношенням
двох колінеарних векторів є число, яке дорівнює відношенню їх модулів, взяте зі
знаком «плюс», якщо вектори
і
однаково напрямлені, і зі
знаком «мінус», якщо вектори протилежно напрямлені.
3. Компланарність векторів
Означення. Три ненульових вектори називаються компланарними
якщо відповідні їм напрямлені відрізки паралельні одній площині або лежать в одній площині.
Очевидно, що коли компланарні вектори
,
,
відкласти від довільної
точки O (
=
,
=
,
=
), то точки О,
А, В, С лежатимуть в одній площині (мал. 14).
Отже, якщо вектори компланарні, то існують такі їх представники, які лежать в одній площині.
Очевидно, що якщо серед трьох векторів є два колінеарних, то ці вектори компанарні. І навпаки, якщо три вектори некомпланарні, то серед них немає колінеарних.
Теорема 1. (про розклад вектора за двома не колінеарними
векторами). Якщо вектори
,
,
компланарні, а вектори
,
неколінеарні, то
існують єдині числа α, β такі, що:
= α
+ β
. /2/
Інакше кажучи, вектор
можна розкласти за
векторами
і
і до того ж єдиним
способом.
Доведення. Доведемо спочатку існування чисел α і
β, що задовольняють рівність /2/. Відкладемо від деякої точки O вектори
=
,
=
,
=
. Оскільки ці
вектори компланарні, то точки О, А, В, С лежать в одній площині.
Вектори
і
неколінеарні, тому O, A, B не лежать на
одній прямій.
Можливі два випадки:
1.
Точка С належить прямій ОВ (мал. 15a). Тоді вектори
і
колінеарні і, отже, за
попередньою теоремою,
= β
, де β – деяке число. Отже,
=0*
+ β
, тобто має місце розклад /2/.
2.
С
(ОВ).
Проведемо
|| OB (мал. 15b). Тоді за
правилом трикутника
=
+
. Але ця рівність
можлива тільки тоді, коли α =
, β =
. Дійсно, якби, наприклад, α ![]()
, то було б, ![]()
||
, що суперечить умові теореми. Отже, припущення
неправильне. Тому існує єдиний розклад вектора
за векторами
і
. Теорему доведено.
Теорема 2. (про розклад вектора за трьома некомпланарними
векторами). Якщо вектори
,
,
некомпланарні, то для будь-якого вектора
, існують і притому єдині числа α, β,
γ такі, що
= α
+β
+γ
.
Лінійна залежність векторів
Означення. Система векторів
називається лінійно
залежною, якщо існують такі числа
,
,…
, серед яких хоча б одне
відмінне від нуля, що ![]()
+![]()
+ … +![]()
= 0. / 4/
Якщо ж рівність /4/ справджується тільки при
=
=…=
= 0, то дана система
векторів називається лінійно незалежною.
Сума ![]()
+![]()
+ … +![]()
називається лінійною
комбінацією векторів
.
Розглянемо деякі властивості лінійної залежності векторів, які будуть потрібні надалі.
Властивість 1. Система векторів лінійно залежна тоді і тільки тоді, коли хоча б один з векторів є лінійною комбінацією інших векторів цієї системи.
Доведення.
1. Необхідність. Нехай система векторів
лінійно залежна. Тоді існують такі числа
,
,…,
, що ![]()
+![]()
+ … +![]()
= 0 /5/
При цьому принаймні одне з чисел
,
,…,
не дорівнює нулю. Нехай,
наприклад, ![]()
0. Тоді з рівності /5/
дістанемо:
= – ![]()
– ![]()
–
![]()
– ![]()
– ![]()
.
Отже, вектор
є лінійною комбінацією векторів
,
,…
,
,…,
.
3.
Достатність. Нехай у даній системі векторів вектор
є лінійною комбінацією інших векторів:
=![]()
+![]()
+ … +![]()
+![]()
+ … +![]()
.
Цю рівність можна записати так:
![]()
+![]()
+ … +![]()
+ (-1)
+![]()
+ … +![]()
= 0.
У цій рівності коефіцієнт біля
відмінний від
нуля, тому дана система векторів лінійно залежна.
Властивість 2. Якщо частина даної системи векторів лінійно залежна, то і вся система векторів лінійно залежна.
Властивість 3. Якщо система векторів лінійно незалежна, то будь-яка її частина також лінійно незалежна.
Ця властивість безпосередньо випливає із властивості 2, бо якби деяка частина даної системи векторів була лінійно залежною, то і вся система була б лінійно залежною.
Властивість 4. Система лінійно незалежних векторів не містить нульового вектора.
Якщо в деякій системі векторів є нульовий вектор:
,
, то
виконується рівність 1*
+ 0*
+… + 0*
=0. 1
0, тому така система є
лінійно залежною, а, отже, система лінійно незалежних векторів не може
містити нульового вектора.
Для системи двох і трьох векторів поняття лінійної залежності тісно пов'язане з колінеарністю і компланарністю векторів. Справедливі такі теореми.
Теорема 1. Два вектори
і
лінійно залежні тоді і тільки тоді, коли вони
колінеарні.
Доведення.
1. Необхідність. Нехай система векторів
,
лінійно залежна. Тоді за
властивістю 1 один із векторів лінійно виражається через другий:
= α
,
звідки випливає, що вектори
і
колінеарні.
2. Достатність. Нехай вектори
і
колінеарні. Тоді існує таке число α, що
= α
. Із властивості 1
випливає, що вектори
і
лінійно залежні. Теорему
доведено.
Теорема 2. Система трьох векторів
,