Метод векторів та його застосування
Доведення.
1. Необхідність. Нехай система векторів
,
,
лінійно залежна. Тоді за
властивістю 1 один із векторів є лінійною комбінацією інших векторів. Нехай,
наприклад,
= α
+β
. Із означення суми
векторів випливає, що вектори
, α
, β
компланарні, а тоді і
вектори
,
,
будуть компланарними, бо
|| α
,
|| β
.
2. Достатність. Нехай вектори
,
,
компланарні. Якщо
||
, то за попередньою теоремою вектори
,
лінійно залежні, а за властивістю 2 лінійно
залежними будуть і вектори
,
,
. Якщо ж
не ||
, то за теоремою
про розклад вектора за двома не колінеарними векторами
= α
+β
. То за властивістю 1
система векторів
,
,
лінійно залежна.
Теорему доведено
4. Координати вектора
Нехай (
,
,
) деякий базис простору
,
– довільний
вектор цього простору. За теоремою про розклад вектора за трьома
некомпланарними векторами існують єдині числа
,
,
такі, що
= ![]()
+
![]()
+ ![]()
.
Коефіцієнти
,
,
розкладу вектора
за базисними векторами називаються координатами вектора в даному
базисі. При цьому число
називається першою
координатою, число
– другою, а число
– третьою.
Якщо
вектор
в даному базисі має координати
,
,
, то скорочено це
записують так:
(
,
,
) або
.
Встановимо
геометричний зміст координат вектора в даному базисі. Для цього відкладемо
вектори
,
,
і
від деякої точки
О простору (мал. 16):
=
,
=
,
=
,
=
.

Побудуємо
паралелепіпед, ребра якого напрямлені вздовж прямих
,
,
, а діагоналлю є відрізок
OA. Тоді
=
+
+
, де
= ![]()
,
= =![]()
,
= ![]()
.
Тому
=
;
> 0, якщо ![]()
![]()
і
< 0, якщо ![]()
![]()
;
=
;
> 0, якщо ![]()
![]()
і
< 0, якщо ![]()
![]()
.
Аналогічно,
=
;
> 0, якщо ![]()
![]()
і
< 0, ![]()
![]()
.
Отже,
координата
з точністю до знака дорівнює довжині відрізка
виміряному в одиницях довжини
. Знак же координати
залежить від
напрямку векторів
і
:
> 0, якщо ![]()
![]()
і
< 0, якщо ![]()
![]()
. Аналогічно
зміст двох інших координат
і
.
Базисні
вектори в самому базисі мають координати
(1; 0; 0),
(0; 1; 0),
(0; 0; 1).
Аналогічно
визначаються координати вектора в просторі
. Базис цього
підпростору складається з двох не колінеарних векторів. Нехай система векторів
,
є базисом підпростору
. Тоді за теоремою про розклад вектора за двома
не колінеарними векторами для будь-якого вектора
із підпростору
існують єдині числа
,
такі, що
= ![]()
+ ![]()
. Коефіцієнти
,
цього розкладу називаються координатами вектора
в базисі (
,
). Число
називається першою координатою, а число
– другою.

Аналогічним
є і геометричний зміст координат вектора в підпросторі
(мал. 17):
=
+
=
![]()
+ ![]()
.
=
,
> 0, якщо ![]()
![]()
і
< 0, якщо ![]()
![]()
;
=
;
> 0, якщо ![]()
![]()
і
< 0, якщо ![]()
![]()
.
Базисні
вектори мають координати:
(1; 0),
(0; 1). Координати вектора в даному базисі
повністю задають вектор.
Розглянемо властивості координат векторів.
Теорема (2-га ознака рівності векторів): для того, щоб два вектори були рівними, необхідно і достатньо, щоб були рівними їх відповідні координати.
Твердження цієї теореми очевидне, воно випливає з єдиності розкладу вектора за трьома не компланарними векторами.
Теорема: справедливі такі твердження:
1) координати суми двох векторів дорівнюють сумі відповідних координат цих векторів;
2) координати різниці двох векторів дорівнюють різниці відповідних координат цих векторів;
3) координати добутку вектора на число дорівнюють добутку відповідних координат цього вектора на дане число.
Доведення:
доведемо наприклад перше твердження. Нехай у деякому базисі (
,
,
),
(
,
,
),
(
,
,
). Тоді за означенням координат вектора
= ![]()
+
![]()
+ ![]()
,
= ![]()
+ ![]()
+
![]()
.
Отже,
+
= ![]()
+ ![]()
+
![]()
+ ![]()
+ ![]()
+
![]()
= (
+
)
+ (
+
)
+ (
+
)
.
Звідси
випливає, що координати вектора
+
відповідно
дорівнюють
+ +
,
+
,
+
, що