Метод векторів та його застосування
Аналогічно доводяться й інші властивості.
Теорема
(2-га
ознака колінеарності двох векторів): для того, щоб два вектори
(
,
,
),
(
,
,
) задані в деякому базисі (
,
,
), були колінеарними,
необхідно і достатньо, щоб їх координати були пропорційними.
Доведення: якщо
=
, то твердження очевидне.
Припустимо, що ![]()
![]()
.
1.
Необхідність. Нехай
||
. Тоді існує таке
число λ, що
= λ
, звідки випиває, що
= λ
,
=
λ
,
= λ
;
= λ.
Отже, якщо вектори колінеарні, то їх координати пропорційні.
2.
Достатність. Нехай
= λ, тоді
= λ
,
=
λ
,
= λ
. Помноживши ці рівності на вектори
,
,
відповідно,
дістанемо ![]()
= λ![]()
, ![]()
= λ![]()
, ![]()
= λ![]()
. Додавши ці рівності
дістанемо ![]()
+ ![]()
+ ![]()
=
λ![]()
+ λ![]()
+ λ![]()
або ![]()
+ ![]()
+ ![]()
=
λ(![]()
+ ![]()
+ ![]()
), тобто
= λ![]()
![]()
||
. Теорему
доведено.
5. Тривимірний векторний простір і його підпростори
Побудована нами не порожня множина вільних векторів, у якій введені операції додавання векторів, множення вектора на число, що задовольняють зазначені властивості, а саме:
,
:
+
=
+
;
![]()
,
,
:(
+
) +
=
+ (
+
);
![]()
,
:
+
=
+
=
;
(-
):
+ (-
) =
;
: 1*
=
;
α, β
R,
: α(β
) = (αβ)
;
α, β
R, ![]()
: (α + β)
= α
+ β
;
α
R,
,
: α(
+
) = α
+ α
– називається векторним
простором. Позначимо його
.
У векторних просторах розглядається поняття базису векторного простору і розмірності. Введемо означення цих понять.
Означення: базисом векторного простору називається система векторів, яка задана в певному порядку і задовольняє умови:
1) ця система векторів лінійно незалежна;
2) будь-який інший вектор із даного векторного простору є лінійною комбінацією даної системи векторів.
Інакше кажучи, базисом векторного простору називається максимальна система лінійно незалежних векторів даного векторного простору.
Означення: розмірністю векторного простору називається число векторів базису, тобто максимальна кількість лінійно незалежних векторів.
З попередніх теорем випливає, що базисом побудованого нами векторного простору є будь-яка система трьох не компланарних векторів, взятих у певному порядку. Справді, система будь-яких трьох некомланарних векторів лінійно незалежна, а за теоремою про розклад вектора за трьома не компланарними векторами будь-який вектор із даного векторного простору є лінійною комбінацією даної системи векторів.
Тому розмірність
даного простору
дорівнює трьом. У зв’язку з цим побудований
нами векторний простір називається тривимірним векторним простором.
Означення:
нехай
L – непорожня
множина векторів із векторного простору
. Множина L називається
векторним підпростором простору
, якщо виконуються такі
умови:
1)
якщо ![]()
L, ![]()
L, то
+
L;
2)
якщо ![]()
L, то і α![]()
L
α
R.
Тобто
підмножина L простору
буде векторним
підпростором простору
, якщо вона сама є
векторним простором.
6. Скалярний добуток векторів

Нехай
,
− ненульові
вектори. Відкладемо від деякої точки O вектори
=
,
=
. Кутом між векторами
і
називається кут між
променями OA і OB (мал. 18).
Позначають: (
,
) = φ. Для будь-яких
векторів
і
маємо 0 ≤ (
,
) ≤ π.
Означення:
скалярним добутком двох векторів називається число, яке дорівнює
добутку їх довжин на косинус кута між ними:
=![]()
cos(
,
).
Теорема:
скалярний
добуток векторів
(
,
,
),
(
,
,
), заданих в
ортонормованому базисі, обчислюються за формулою:
![]()
= ![]()
+ ![]()
+
![]()
. /6/

Доведення. Якщо один із
векторів або обидва нульові, то формула очевидна. Припустимо, що ![]()
![]()
, ![]()
![]()
і розглянемо два випадки.
1.
Вектори
і
не колінеарні.
Відкладемо вектори
=
,
=
(мал. 19). Нехай (
,
) = φ.
З
OAB за теоремою
косинусів
– 2 OAOBcosφ, або
,
звідки
![]()
=
. Отже, ![]()
=
![]()
+![]()
+ ![]()
.
2.
Вектори
і
колінеарні. Тоді
= λ
,
=
λ
,
= λ
,
= λ
;
![]()
= λ![]()
=
cos(λ
,
) = λ
= λ(
) = λ![]()
+ λ![]()
+ λ![]()
= ![]()
+ ![]()
+
![]()
![]()
Теорему доведено.
З теореми і означення випливають такі властивості скалярного добутку векторів:
1. ![]()
=