Властивості лінійних операторів та їх застосування при розв’язанні задач. Матриця лінійного оператора
Теорема
5.1. Для того, щоб
комплексне
число
було власним
значенням
лінійного
оператора
,
необхідно і
достатньо, щоб
це число було
коренем характеристичного
рівняння
.
Нехай
– базис простору
и нехай
,
матриця
лінійного
оператора
у цьому базисі.
Відомо, що матриця
тотожного
оператора
в будь-якому
базисі буде
одиничною, тому
в розглянутому
базисі простору
оператор
характеризується
такою матрицею
.
Визначник
цієї матриці,
тобто
,
називається
характеристичним
або віковим
визначником
оператора
.
Легко побачити,
що добуток
елементів
головної
діагоналі
вікового визначника
буде многочленом
степені
,
решта членів
визначника
будуть многочленами
степені не вище
.
З цього видно,
що віковий
визначник
оператора
є многочленом
степені
.
За наслідком
з основної
теореми алгебри
такий многочлен
має
коренів, якщо
кожний корінь
рахувати стільки
разів, яка його
кратність. Тому
число власних
значень оператора
,
діючого в
-мірному
просторі, дорівнює
,
якщо кожне
власне значення
рахувати стільки
разів, яка його
кратність.
Відомо,
що в різних
базисах простору
матриці оператора
,
взагалі-то,
різні. У зв’язку
з цим виникає
питання про
пошук такого
базису простору
,
в якому матриця
оператора має
найпростіший
вигляд (найбільше
число нульових
елементів).
Припустімо,
що у просторі
існує базис
всі вектори
якого є власними
векторами
оператора
,
тобто
.
У цьому базисі
матриця оператора
буде мати
діагональний
вигляд
.
Навпаки,
якщо в якому-небудь
базисі простору
матриця лінійного
оператора
має діагональний
вид, то всі вектори
базису є власними
векторами
оператора
.
Таким чином,
доведено наступне
твердження.
Теорема
5.2. Для того, щоб
матриця лінійного
оператора
у базисі
простору
була діагональною,
необхідно і
достатньо, щоб
вектори
були власними
векторами
оператора
.
Теорема 5.3. Якщо
власні значення
лінійного
оператора
,
діючого в
-мірному
просторі
,
різні, тоді
відповідні
їм власні вектори
лінійно незалежні.
Наслідок.
Якщо характеристичне
рівняння
має
різних коренів,
то у
-мірному
векторному
просторі існує
базис, в якому
матриця оператора
має діагональний
вид.
Якщо
оператор
має кратні
власні значення,
то може виявитися,
що максимальна
лінійно незалежна
сукупність
власних векторів
оператора
не буда утворювати
базис лінійного
простору, в
якому діє оператор
.
У зв’язку з цим
виникає питання,
якими векторами
доповнити до
базису простору
максимальну
лінійно незалежну
сукупність
власних векторів,
щоб у цьому
базисі матриця
мала найпростіший
вигляд. Відповідь
на це питання
дав французький
математик
Жордан.
Вектор
називається
приєднаним
вектором оператора
,
що відповідає
кратному власному
значенню
цього оператора,
якщо можна
вказати таке
натуральне
число
,
що
.
Число
називається
порядком приєднаного
вектора
.
Нехай
– приєднаний
вектор порядку
,
що відповідає
власному значенню
.
Позначимо через
вектор
.
Тоді за означенням
приєднаного
вектора
або
.
Вектор
виявляється
власним вектором
оператора
.
Цю властивість
приєднаного
вектора можна
використовувати
при побудові
приєднаних
векторів за
заданим власним
вектором
.
Теорема
5.4. (теорема Жордана).
У
-мірному
векторному
просторі
існує базис
,
побудований
із
власних векторів
і відповідних
їм приєднаних
векторів, такий,
що
,
;
,
.
У цьому
базисі матриця
оператора
має наступний
вид
,
де
-
квадратна
матриця порядку
(клітка Жордана):
.
Вказана в теоремі 5.4